Свіжі рани, рани свіжі...
Я стою на роздоріжжі,
Я стою на роздоріжжі - це життя
Кажуть, не повернеш часу
І нема від нього спасу,
Бо часу немає вороття
Кажуть, що ніяк не вернеш,
Хоч і гори перевернеш
Тих хвилин шасливих забуття...
Час - це біль важкий і горе,
Глибший за найглибше море,
Хай йому не буде вороття.
Не повернеш щастя знову.
Що латало біль і втому.
Що сміялось дзвінко про життя
Мрія і талан - розбіжжя...
Де взялось те роздоріжжя,
Де зіткнулись пам"ять й забуття ?
Кажуть люди, -треба жити,
Тим, що маєш - дорожити,
Бо життя єдине, тільки- раз...
Якби щася повторити -
Душу й тіло в ціле злити,
Щоб вогонь той ще горів, не гас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640719
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.02.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова