Сипле сніг. Степ солодко спить. Самотньому степу сопілочка сниться, співає сердешна, стискається серце.
Стрункий соняшник сміється сонцю. Сохне скошене сінце. Славиться степ своїми скарбами – світлістю, спокоєм.
Спи, степе, спи. Сили сну скували степ. Сріблясті січневі сніги сповили схвильований степ.
Снігуронька стиха ступає, сніжинки сосонкам скидає. Стоптана слизька стежина стелиться степом. Схоже, спішить селянин. Снігурі скупчились, снують сонним степом, синички схвильовано спостерігають. Став селянин, сипнув снігурям, синичкам сиру. Спішить собі, сказав: «Справи». Скрізь сяє сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: Людочек