Ковток гарячої кави не бодрить, не іде і не п"ється...
"Любов пронизує час", - так казав ти, здається,
А тепер ти говориш : " Усе по інстинкту сліпому ",
То , чи можем, чи можем шукати ми щастя в такому ?
Може ти , може я- переплутали ролі ?
Нарікати ? О ні ! Я не буду на долю,
Я шукала, шукала в тобі ту стіну із заліза,
А втім... Вона-там, на горі, - твоя синя валіза
ПРИСПІВ
А-я ? Г-м А-я...А я хочу,а я хочу, як у мріях,
Щоби шастячко вляглось на моїх віях,
А я хочу, а я хочу ввись літати,
Що кохає до нестями , маю знати.
А я маю, а я маю вік любити
І для нього, для одного буду жити,
Буду жити і кохати до нестями
Без образ, без звинувачень і без драми
А я хочу, а я хочу, а я маю,
А я хочу, а я хочу і я знаю,
Знаю !
Як нестерпно болить, коли все на ходу обривається
Ще хвилина, ще мить ,- він піде, попрощається...
Все нестерпно дурне під такою напругою,
Я не вмію, не хочу,я не буду вже другою
Шукай щастя своє по сліпому інстинкту,
Я ж виходжу на світ із твого лабіринту !
Не зрослось, розпливлось і пішло за водою,
Але вдячна за час, котрий була з тобою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова