Я давно вже не той,
Ти давно вже не та.
Припали пилом спогади в шухляді…
І не помітно втрачені літа,
Загублені в життєвому обряді.
Все давно вже не так,
Та й слова вже не ті.
Шукати сенс? Та чи є сенс у тому?
Так часто хочеться побути в самоті,
Ховаючи від спілкування втому.
Нас давно вже не ждуть,
Ми давно не ждемо.
Обмінявши чекання на спокій…
Пам’ять спутала все – що було, не було,
І чиїсь затихають десь кроки.
Та я згадаю тебе,
Ти згадаєш мене.
Це про нас ще розкажуть поети…
Все колись вже було, все колись і мине,
Як зірок, з неба впавших, прикмети…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640672
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2016
автор: stroi