Ти ввів архіви душ людських.
Два відділи створив і сім паролів.
І відділив покараних від тих,
Хто людяність зберіг в біді та горі.
За роком рік тьмяніють світлі дні.
Байдужість меланхолією плине.
Усе частішають жалобні кольори,
Усе маліють переможні гімни.
І все коротша казка про любов.
Міняють блазні цінності на крами.
Все глибше проникає в землю кров.
Все важче йти дорогою до храму.
Пульсує нерв несправжнього буття.
Старіють маси, втупившись в екрани.
На відкуп віддані життя і почуття.
Скрижалі сховано газетними рядками.
--------------------------------------------
...Ось тільки мучить і спокою не дає:
Це тимчасово, і куди веде?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: Artemis