Я і батьки. Між нами відстань крику.
Вони мовчать. Кричить моя душа.
Як подолати відстань цю велику?
За це б віддав останнього гроша…
На відстані дві долі, дві печалі,
Стоїть лавчина, поруч сплять батьки.
Хрести мене позбавили причалу,
А гіркий смуток дався у знаки.
Погоїлися рани із роками,
На відстані сльози кричить душа,
Як хочеться до тата і до мами,
Та доля ще до них не поспіша…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640530
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.02.2016
автор: Віталій Назарук