Ми живем і страждаєм
Ми існуєм і навіщось не вмираєм
Крізь відчинене вікно
Свіжий подих- ось воно
Легкий вітер навесні
Літом посміхнеться сонце
День що розповіш мені
Крізь відчинене віконце
Що ніч біллю розрива
Душу пожирає пустка
Що самотня і одна
Помирає думки згустка
Я кричу- немає слів
Я не знаю що сказати
Німий я раб пустих голів
Я не можу вже страждати
В небесну темінь поклик мій
Забутим ехом в пітьму полине
Непочутий і непізнаний ніким
У рабстві чиїхось думок- загине
І відбиває кроки час
Над постаттю що корчиться від болі
Ти ж лікарю лікуєш все
Чого ж питаєш дозволу у долі
Важкими кроками у голові
Та зупинися припини доволі
Що аж тріщить від пізнання чиєїсь волі
Відгомонить недуги незнаної неволя
Ударами лункими у вухах
І залуна довкола
У темній пустці Що це? Страх
Малює дивні кола
Крізь відчинене вікно
Віллється Місяця проміння
Довгождане ось воно
Зцілення розумінням
Відкриє звуки незнайомі
І постаті не знані мною
А голова не піддаючись втомі
Затріскотить дзвінкою луною
Схоплюсь за неї -Ні не я
І тіло скорчиться від болю
А-а-а-а-а!!!!!(крик) Ні, не я
І у відчинене віконце
Мене вже не побачить сонце
Легенький вітер обвіва
Така знайома- ось вона
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640484
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.02.2016
автор: PipOK