Я знаю, що усіх любити треба.
Та я сама Любов.
Так нарекли мене, коли хрестили.
Але хто вкинув ще учора
до мого серця те зерно,
що ненавистю виростає?
Хто цей злочарник?
Як посмів?
Та, як не дивно, пагінець
Проріс, прорізався крізь шкіру..
З’явилися листочки сірі.
Вже скоро квітка заквітує
Пелюстям чорним, наче вугіль.
І запах кислий та огидний
Піде в повітря.
Але я знаю, що усіх любити треба…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640455
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.02.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)