Дірявлять краплі сніг,
І нудно-нудно-нудно,
Всі вікна повні сліз,
Розмови чуються беззвучно…
У серці тиша і порядок,
Не хоче грошей, слави чи вина,
Байдуже зиркає на владу,
Кохання – міф,
коли ти півжиття сама.
Мене вже не дратують парочки веселі,
Як дивно, я не заздрю більше їм,
Всі люди тіні, тіні дуже темні,
Їх розмиває світло у клоаці дій,
Я чула шум своєї крові,
Вона гуділа, як козачий бій,
Шум зник і залишились болі,
Затерлась «м» – і стало «…рій»
Я чую краплі, що дірявлять сніг,
Як вітер січня ударяє в скроні,
Я чую жар у пальцях рук і ніг,
І попри все не чую шуму крові…
31.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2016
автор: Долинська Людмила