Немає значення в чиїх руках зараз твої,
І чиї очі тонуть у твоїх зіницях.
Одне побачення змінило обрії мої,
звільнило і зловило у твою в'язницю
Немає значення вже скільки часу у добі,
І скільки днів цей біль вітрами розвіває.
Надіюсь, рідний, пам'ятаєш досі наші всі
нестерпні мрії. А життя пливе-минає.
Немає значення, що зараз різні за вікном
сплетіння снів і хмар, людських важких історій.
Я створюю картини, що схожі до ікон -
це моє слово, так, моя маленька сповідь.
Немає значення чиє волосся гладиш ти,
і скільки родимок нарахував у неї.
Ти пам'ятаєш все, ту площу Літа, двадцять три,
фіранку синю й ніч, і світло-сірі двері,
Старий диван, крісла, що нили і скрипіли.
Паркет понищений ногами й довгим часом.
Всі квіти, що тоді росли і жовті стіни
і теплі вечори, з незграбним вальсом.
Яка різниця, що життя поставить "шах"
І в кожного своя точка призначення.
Моя душа завжди буде в твоїх сумних очах,
і більш ніщо для них не має значення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2016
автор: тепла осінь