Неквапливо, так ніжно торкнися волосся,
Відшукай на обличчі маленьку морщину
Від усмішки… усмішки бажання, що досі
Ти не бачив, хоч вивчив його, мов картину.
Кожен штрих, кожен згин, як молитву, ти знаєш,
Кожну родимку, найнепомітнішу навіть…
Ти вивчай мене ще раз. Хай серце шукає…
Бо кохання обличчя по-своєму править.
Ти цілуй. Нехай губи вивчають по йоті
Все, що вивчити досі тобі не вдалося.
Розуміти щось… дихати… будемо… потім,
Поправляти скуйовджені пасма волосся…
І дивитися, наче у темені ґречній
Щось побачимо, крім силуетів віконних…
А розхристана ніч укриватиме плечі
Пледом, витканим з щастя химер напівсонних…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2016
автор: Olechka