намисто з нескладних імен,
чаруючи бездонними очима,
трима на хвилях довгими ночима,
як сьоме коло пекла в день,
де пити бруд твоїх думок,
де слати поцілунки у конвертах!
ти розпечатуй в самоті,
в оцій палючій тишині
надішлеш відповідь в урок
пергаментом проспектів
мені.
цей шум вагонних переїздів:
"положення шлагбаумів - відкрито!"
я став зеленим кольором квазиту
твоїх очей із напівтемного під'їзду.
кричи мене, ім'ям моїм зовися,
безжально випали гарячим трафаретом
графіті на сумній стіні
це віддзеркалення моє в тобі.
невже ми ближче? хто кому скорився?
я - тінь твого буденного портрету
у тьмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2016
автор: Андрій Люпин