Нічого не змінилося. Проходь.
Заварю твій улюблений зелений.
Лиш ближче кроку, прошу, не підходь,
і не мани минулого до мене.
Ми були, може й ближчими колись.
Думками зігрівали босі душі.
Очима цілували синю вись,
Та відстань зараз зберігати мусиш.
Нічого не змінилося. Я тут.
На скільки ближче до твоїх думок -
цього не можу знати, поки кут.
І поки робиш ти сміливий крок.
Закрити очі, хай триває час
На скільки це можливо - безкінечно!
Нехай це буде наш останній раз -
дует зіниць, і дотиків, і речень.
Нічого ж не змінилось. Тільки ми.
Руками зігріваєш свій зелений.
Так, імена ділили між дітьми,
я досі чую всі твої "не йди"...
А ще гостріше всі - "іди до мене" ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2016
автор: тепла осінь