Всім хочеться прожити довго,
Проте, ніколи не старіти.
Та не буває все так просто
Закони світу підкорити.
З роками спини гнуться низько,
А то вже ноги не несуть,
Букет болячок із намистом
На груди тягарем впадуть.
Сніги вплетуться в косу густо,
Змережать зморшки все лице,
Вже, ніби, з дзеркалом не в дружбі:
Там- відображення чуже.
Дорослі діти, ніби – доказ,
Що молодість давно втекла,
Одне у цьому є хороше,
Що старість все пережила.
Було хороше і погане,
Були і радості й жалі,
Та от життя перемагало
У цій невизнаній війні.
Всіх молодих прошу я щиро:
Навчіться старість поважати,
Колись ви будете старими
Дітей у гості виглядати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639860
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2016
автор: Шостацька Людмила