Звільнившись, видихни і крапка.
Минуле лишиться позаду.
Й оте лякливе слово „раптом”
У думці викресли одразу.
І страх, що дихає у грудях,
Ти розчави, неначе глину.
І дай дізнатись іншим людям,
Що оновив в собі людину.
Не на словах, вони безсилі,
А тільки в щирім добрім ділі
Ти покажи душі окраєць,
Що почуттями ти не граєш,
Що вистояв у круговерті долі,
І, що душа твоя уже на волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639600
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.01.2016
автор: Марина Цуркан