Не пожалкую теплих, щирих слів ясних,
Якщо це може трішки щось змінити,
І вірш цей напишу в передчутті весни,
Тієї, що змогла б усіх зігріти…
Душа розхристана і змучена у снах
Сумні сторінки знов перегортає,
Чекає трепетно, повернеться весна,
Коли клітинка кожна оживає…
Ще не курличуть журавлі у небесах,
Щодня гуляє дощ поміж дворами,
Бувають дні - погода сонячна й ясна,
Відчутно, що весна не за горами…
Коли в струмочках побіжить стрімка вода,
Розквітне, забуяє все навколо,
Нарешті справді я відчую, що жива,
І усміхнуся людям веселково!
Піснями щастя заголосить рідний край,
Весна вишневим цвітом усміхнеться,
І всіх зігріє життєдайний сонце-грай,
Промінням кожної душі торкнеться…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639581
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.01.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО