Звіриним кроком крадучись,
Впритул наблизилася мить розлуки.
Тривожним віддчуттям піддаючись,
Безмовно ми розтисли руки.
Ми дійшли з тобою до краю,
Отримає кожен свій приз.
Тобі постелилась дорога до раю,
Я ж піду по стежині униз.
Ніхто із нас назад не оглянеться,
В минулому тужить нема за чим.
Тобі не раз ще доля усміхнеться,
Я ж в котрий раз залишуся ні з чим.
Дарами долю не вблагаєш,
Нічого їй від нас не треба.
Моє ім'я колись ти тихо пригадаєш,
Підвівши погляд в темне небо.
І я в цю мить згадаю знов про тебе,
І скотиться тонка сльоза з-під вій.
І лиш одна зоря горітиме на небі,
І погляд наш зустрінеться на ній.
9.04. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639396
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: Анатоль Фомальгаут