Моя зима крокує містом застарілих сподівань
Вкриває землю відчайдушно порошковим молоком
За правом старшої сестри, на перших шпальтах всіх видань
Рушає в душі читачів, стає неспаленим мостом
Моя зима розкішна в білому, січневому вбранні
Вітрами сталими злякає незапрошених ворон
Які не в перше випробовують прокляття на мені
І відправляють всі думки в давно не мій Декамерон
Моя зима з температурою довершених часів
На лікарняні відправляє літо, осінь та весну
Вона найбільше переконлива із визнаних світів
Холодним подихом спиняє ворожнечу і війну
Моя зима малює пам’ятні моменти на вікні
Лунає скрипом під рядками недописаних поем
І я не знаю як без неї зможу жити навесні
Коли все біле щастя згине під розбещеним дощем…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639368
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: Черный Человек