Туманом я стелюся по долині
і падаю дощем я навесні.
Літаю з бджолами і з ними мед збираю,
з трояндами всміхаюсь уві сні.
Я стиглі вишні з дерева зриваю.
Вони мов краплі крові у руці.
І рушником я губи витираю,
тим рушником що вишила мені.
Сміюся я коли маленький котик
все бігає і грається листком.
На руки піднімаю його вітром
і називаю лагідно Пушком.
І з місяцем у вікна заглядаю
і молюся з тобою перед сном.
А ранком тихо двері відчиняю.
Дивуєшся хто рано так прийшов.
І до криниці я біжу з тобою.
Ти пам"ятаєш як маленьким був
як ти на руки брала мене,мамо.
Бо плакав,що відерце я забув.
Ти відчуваєш мамо,що я поруч
і хліб мій залишаєш на столі.
А вечорами довгими зимою
розказую що бачив на війні.
І довго ми з тобою розмовляєм.
Яка різниця у яких світах.
Не плач,я прошу,гірко моя мамо.
Зустрінемось з тобою ми у снах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639339
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: кацмазонка