філіжаночка чайна - прозореє небо...
зорі - розсипаний рафінад...
чайною ложечкою
зірки розмножую,
щоб небо чайне
було солодшим,
щоб небо чайне
було прозорішим... -
п"ю на одинці з собою небо,
яке холодне,
прямує у Всесвіт -
але все одно
з задоволенням п"ю я
це мріяне небо,
поруч із котрим і серцю тепліше,
поруч із котрим і душі затишніше -
п"ю у задумі небо...
...чи не тому, що сонце спекотне над нами байдуже,
що небо синє над нами холодне дуже
і з того самотність,
і пити мушу
з самим собою
філіжаночку чайну прозорого неба,
мого безкінечного
вічного неба мрії
мінливого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639320
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.01.2016
автор: Ем Скитаній