Долі шепіт пророчий,
Мов у серце ножем,
У недоспані ночі
Під холодним дощем.
Сонце тихо скотилось
І за лісом лягло -
Це мені не приснилось,
Це, насправді, було.
А роки пролітали
Нам здавалось - віки.
Десь когось цінували,
А когось - навпаки.
Ще не встигли зрадіти,
Бо причин не було.
Швидко виросли діти
І минуле вляглось.
Як від кари страшної
Утікає життя.
Ми змінились обоє
І нема каяття.
Зупинитись, спочити,
Але як і коли?
І дорослі вже діти,
Не спимо. Час болить...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639243
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: Наташа Марос