Нотна грамота звіриних слідів на зовсім ще недосвідченому снігу
який поки не вміє
не знає
як розмовляти…
Хто написав цю мелодію на такі знайомі слова: я люблю тебе?
А раптом цей нотний зошит розтане до того
як ранок зіграє цю пісню?
Чи п’яний диригент
не помітивши ніжної сув’язі звуків
прочовгає до своєї комірки
аби завалитися спати
і розірве слідами цей запис?
А раптом війна і сюди вцілить снаряд
чи впаде підбитий літак прямо на ноти
і ця мелодія згине назавжди?
Хтось у темному капюшоні зі свічкою в руці каже:
сніг все рівно почорніє
як наші душі
то навіщо зберігати те
що минає?
А як я ще прокричу світу про те
що втомився мовчати?
Чи як світ докричиться до мене?
Тільки нотами по недосвідченому снігу
Тільки поглядами крізь заметіль і тугу
Лише диханням
яке вириває життя з лап крижаної смерті
коли хтось віддає тобі останнє тепло
Саме про це ось ця пісня…
Саме про це…
І не тільки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2016
автор: Валентин Терлецький