Палало серце, як свіча,
Вино стояло на столі.
Моргало зі стіни дівча,
Що навівало знов жалі…
Дивились очі зі стіни,
Я пив вино і не хмелів,
Чому її не зупинив?..
Так певно Бог мені велів.
Багато випито вина,
Згоріла не одна свіча.
Та в цьому лиш моя вина,
Що не зберіг оте дівча.
І кожен шурхіт за вікном,
Прискорює серцебиття
І дивиться, як п’ю вино,
Ота любов на все життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2016
автор: Віталій Назарук