Перед аркушем білим несписаним,
Як на сповіді знову стою.
І пронизую римами-списами,
Чистий аркуш і долю свою.
Легко , звично, душа розливається,
Темно- синім чорнилом в словах,
І усе завмирає, лишається,
В акуратно-нерівних рядках.
І усе, що прожито і зболено,
Все, що радісно, ново чи жаль,
Тихий шепіт і нерви оголені,
Все прийме сніжно-біла скрижаль.
Це самотністю мабуть даровано,
Хочеш смійся, кричи або плач,
Збереже все, що там занотовано,
Чистий аркуш – мій вдячний слухач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Svetastik