Свобода стисла гірше, ніж кайдани,
І не розбить нічим отой броні.
А люд влаштовує "Майдани",
Шукає винних в стороні.
Країну тягнуть на шматочки,
А люди всі немов в гіпнозі:
Одні ховаються в куточки,
Мов мишенята, загнані в тривозі.
Другі схопилися за зброю,
Не контролюючи своїх рішучих дій.
Неначе греки, що проникли в Трою,
Наосліп кинулися в бій.
А треті між двома вогнями
Лише шептали "Боже, борони!",
Чекаючи на ад цілісінькими днями,
Не знаючи, з якої сторони.
А дехто на війні добряче поживився,
Забувши про сусідів і братів.
І, посміхаючись, на захід подивився,
Бо ж на схід дивитись не хотів.
Там поодинці падали герої
Під звук тривожних нот.
Колись же в час лихого неспокою
Героєм був увесь народ.
У нас, як завжди, хата з краю,
І батька вже ніхто не битиме гуртом.
І в час, коли бурхливе море грає,
Ми знову опинились за бортом.
В обіймах владної стихії
Немов у вулику - кипіло і гуло.
Та не лишилось правди, сил, надії -
Хоча і бурі, як такої, не було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639134
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2016
автор: Анатоль Фомальгаут