Світла юність моя
птахом в вирій, мабуть, відлетіла.
Кароока моя, в моїм серці
свій слід залишила.
Ой сміялась, сміялась вона...
По нескошених травах ступала.
Як босоніж ішла,
ранні роси іскристі збирала.
І в обіймах п 'янких
моя юність ясна завмирала.
Дотик рук, теплоту
й ніжність серця у себе вбирала.
Поцілунки п ' янкі залишились,
де яблуні й вишні.
Де берізки рядком і калинонька пишна,
біля річки, в гаю.
Ой, де ж її лиш не бувало!
Скільки зустрічей!
Та ...
Дня і ночі
чомусь було мало ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Надія Башинська