О зверхність, гонор, два отруйні жала!
Високу й добру душу – так вважала –
без зла необережним словом зачепила...
Вона ж кільцем здушила і впустила
отруту, що вражає серце й розум...
Пихата зверхність зла, не важить дозу
принизливих, болючих звинувачень,
тебе, як ворога, вже нищить без пробачень,
щоб ти нікчемність власну усвідомив...
Для зверхності закрила двері дому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Світлана Моренець