Верби хиляться додолу понад ставом
І вода зелена омиває їх гілля,
Так сьогодні мені худо стало,
Буду виглядати смуток звідтіля.
Верби мої розпустили коси
І мене закрили від злих чар,
Я змахну ще не засохші сльози,
Що на мене капнули із хмар.
Верби мої! Верби мої діти!
Обійняти вас, закутатись в гіллі,
Та куди ж печаль мою подіти,
Важко з нею жити у селі.
Верби тихо листячком зеленим
Заспівали теплії слова,
Поцілунком диким та шаленим,
Налетіла подихом зима.
20.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638975
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.01.2016
автор: Юлія Нова