Завжди нам мало, де б не були,
І недостатньо, скільки б не дали.
Ми хочем більшого, хоча, можливо,
Кишені повні й гнуться вже столи!
Все як у притчі про двох спраглих
Подорожуючих, що в дім зайшли.
Обом налили по півсклянки
Холодної джерельної води.
Один сказав, що напівповна,
А інший – що напівпуста
Хоча склянки були рівні,
Не велика і не мала
Такі ми люди, тобто – різні!
Хтось цінить те, що має,
А інший хоче завжди більше,
Щось ходить та шукає!
У ближнього – дружина краща,
Борщі в неї смачні,
А хтось спасибі скаже жінці
За крупи в молоці!
В сусіда гарна біла хата,
У нас якась не та.
А це нічого, що в нас більша
На поверх чи на два?!
Завжди нам мало, де б не були
І скільки б не давали.
Такими були люди завжди
Чи все ж такими стали?
05.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: bojkiv4anka