Дощ на планеті, дощ,
мерзне промокла імла,
в зимних обіймах площ
сонця бракує й тепла...
Чаша вже повна сліз –
зникла і радість, і сміх.
Січень малює ескіз –
синню капіжить зі стріх…
Січень, мені пробач,
що ти для мене тюрма,
сум невимовний, плач –
так допекла ця зима!
Знов на очах вуаль,
дощ, як зимовий каприз,
тихо мовчить печаль,
краплі цілують карниз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638945
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.01.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО