Коли я прокинулась, то виявила, що Славки вже в кімнаті не було. На вулиці сліпило сонце, від вчорашньої негоди залишились лише калюжі. І більше ніяких слідів. Я швидко перевдягнулась. Оскільки вчорашні речі були геть брудні після мого конфузу, то я була змушена шукати щось у сумці. Тут то і згодився улюблений такий об'ємний зелений джемпер та чорні скінні, які якимось чином прихопила з дому. Далі потрібно було зробити щось на голові. А, так, я ж брала плойку... Та бажання крутити кучері сьогодні геть не було. Тому просто зав'язала "кінський хвіст". Завершила всі потрібні ранкові процедури. Тож, тепер потрібно було спуститись вниз, щоб подивитись, як там почувають себе інші.
Обережними кроками я сходила вниз, майже прокрадалась. На мій подив, у вітальні не виявилось зовсім нікого. Та й взагалі панувала якась підозріла тиша. Далі попрямувала на кухню. Злегка прочинивши двері, я побачила там Славку і Стаса. Вони сиділи за столом і щось обговорювали. Чорт, може, не гарно зараз так їх було б переривати. Але все вже, мене помітили. Не бути шпіоном.
-Добрий ранок! - якомога більш бадьорим голосом сказала я.
-Ранок? Ага, привіт тобі спляча красуня! - із посмішкою промовив хлопець.
-Прокинулась нарешті? - перепитала подружка.
-Так, а що? Вже пізно?
-Та як тобі сказати. Он поглянь на годинник.
Я подивилась на стіну. Там висів такий здоровенний годинник, скоріш навіть таке електронне табло, як на вокзалах вішають. Завжди мріяла про подібний. Але справа зараз не в тому. Він вперто показував 14-55. Я була просто приголомшена. Давно так не вдавалось виспатись. Так, лягли то пізно. Але проспати майже цілий день - то рекорд. Як же так вийшло?
-Ого! - я навіть не приховувала власного здивування, - пробачте! Сама в шоці! Навіть не знаю, що сказати.
- Та нічого. Головне, що відпочила, я сам нещодавно прокинувся. Це Славка тут вже вештається із самого ранку. Каву будеш?
-Буду.
-Сідай, я якраз собі за другою порцією піду. Бо щось сам встав, а прокинутись ніяк не можу.
-Дякую дуже.
-Їй міцну і без цукру, і мені також, - як завжди, вгадуючи мої враннішні бажання промовила подружка.
-Буде виконано, - і Стас рушив за бадьорою дозою для всіх нас.
Я попрямувала до канапи, де вже сиділа Славка. І наважилась пошепки запитати:
-Я вам хоч не завадила?
-Та ні, зовсім. він тільки прийшов. Не переймайся ти так. Все ок.
-А де всі?
- А всі потроху ще з ранку почали роз'їжджатись, хто куди. Чи тебе хтось конкретний цікавить?
- Та ні, ніхто конкретний мене не цікавить!
-А дарма! Ніхто конкретний довго чекав, поки ти прокинешся. Та не зміг. Сама розумієш - справи. Він тобі листа лишив. Він нагорі, на дзеркалі. Ти що не бачила?
- Це ти про кого? Про Дмитровича чи що?
-От тільки не вдавай, що не розумієш. Ми із ним тут так мило поспілкувались. І він мені все про вчора розповів. І ще дещо...
У цей час я не на жарт злякалась. Все розповів? Це як? Це про що? По тілу знов побігли чергові мурахи.
-Про що це він тобі розповів?
- Та про роботу. Про вашу вчорашню розмову. Про відсутність звільнення.
-Я вам не буду заважати? - втрутився Стас, що вже тримав цілющий ароматний напій в руках.
-Ні, ти що. Дякую.
-То ми свої пригоди на роботі із твоїм другом розбираємо, - відповіла подружка.
-Ааа, так мені Женька вчора розповідав про ваші подвиги, дівчатка. Як вам не соромно?Ну, добре, Славку з її вибуховістю я знаю давно, а ти то, Аліс, здається більш поміркована, а все ж таки також потрапила на гачок її безбашеності?
-То були просто наслідки однієї карколомної ночі. Та і на рахунок мого темпераменту, ти, на жаль, помиляєшся. Це ще не відомо хто кого підбурив на подібні дурощі.
-А що тобі наш бос розповів то?
- Та, нічого такого, дівчатка. Просто описав ваші пригоди. Посміялись. Ось і все. Ви ж знаєте, ми - чоловіки, не любимо пліткувати...
-Хто? Ви? Та чоловіки ще гірші від жінок. Ви ж про все розмовляєте. Все обговорюєте, - гнівно вибухнула Рижа.
А й насправді. Дівчата, звісно, люблять поговорити. Але мужчини - то ж взагалі ще ті пліткарі. Вони ще ж і експерти в усьому. із якою ж упевненістю вони підходять до будь-якої справи. Базікають про все на світі. Час від часу ловлю себе на думці, що образ жінки-пліткарки був вигаданий саме чоловіками для прикриття власного его. Доки я копалась у питаннях гендерних, між Славкою та Стасом уже вирувала справжня дискусія. Вони під час переходили на крик. Коротше, справа вже звична. Пристрасні люди - пристрасні у всьому. У словах, вчинках і так далі. Ось і вони не могли стримувати власні емоції.
Тим часом я вирішила не турбувати цих двох. Та й дуже цікаво було, що там за послання залишив шеф. Тож, я просто мовчки піднялась нагору. Та й здається, ніхто так і не помітив би моєї скромної відсутності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Sama_po_Sobi