Вже спало все і хати вже дрімали.
Заснув садок і спало все село.
Та тільки я, одна, в цю ніч не спала.
Журливо поглядала в вікно.
У голові моїй, думки мої, мов бджоли
Одна одну скоріш переганя.
А за вікном - дорога, сніг і поле,
І вогники сміються іздаля.
Так хочеться уже побачить брата,
І до сестрички нада подзвонить,
Та й у батьків така холодна хата
А зиму якось треба пережить.
Хоч діточки мої десь у столиці,
Не легко їм болить моя душа
Та хай уже задумане здійсниться
Прохання їх почують небеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638907
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2016
автор: Валентина Антоненко