І наша ніч наповниться доторком,
Тихим сплетінням рук.
І у мареві темряви, нишпорком
Чути лиш серця стук.
Я могла б відірвати від себе
Шмаття тіла буйних вітрів.
Я б могла не покохати тебе
Адже ти мене не зумів.
Стільки пахощів влітку, чуєш?
Ми закинуті світом у ліс.
Ти не до мене вночі крокуєш,
І я й досі все чиясь міс.
Може шкірою почуєш крики,
Як безперервно реве душа.
Та чи є у нас спільні риси?
І чи буду колись твоя?
У безлічі відповідей на запитання
Ми не знайдемо свою любов.
Та чи потрібні комусь ці зізнання,
Коли між нами розлука знов?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2016
автор: Вероніка Стрельченко