Перегортаю сторінки
Свого сімейного альбому –
Далекі спогади таки
Ще не завадили нікому.
Ті рідні образи людей
Спокійно дивляться на мене,
Немов питають: як я, де?
Чиї успадкувала гени?
Та що я можу їм сказать?
Живу, як всі: ні гірш, ні краще.
Частенько щастя вислиза,
Та все не випущу нізащо.
Хай притомилися літа,
Зберу по крихті власні сили.
Трудитись хочу все життя,
Щоб жить і відійти красиво.
22.05.2012.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638817
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)