Війна лишає в спадок сірі зони
І саме вчасно зиркати схвильовано.
Бо ще країна старого фасону.
Лишається не дуже контрольована.
Бо досі ще під впливом паханату,
Здавалося б, нормальні території,
Там довго буде ще смердіти вата
Бо щупальця не порубали чорні їм.
Стійка, совком вкорінена, еліта,
Не може не чинити дикий опір нам,
Бо не спроможна вже інакше жити,
Пайком, стаканом, прапором збадьорена.
У спадок ті мажори розмальовані
(Ще дитинча, а як дуріє з грошей),
Бо народилися у барський ложі,
Від сорому і честі загартовані.
До перших бандюків, авжеж, далеко їм,
Та вже вмостилися у нашій стрісі,
Підкинуті «неправильним» лелекою,
Зажерливі, маленькі кровосісі.
Клоновані вже наплодили спадщину,
І поки їх іще не так багато,
(Щоб в головах, та і в серцях, покращало),
Можливо, якось стерилізувати.
Не пропоную члени відрубати їм
(Хоч, звісно, можу бути і неправий),
Ні, я не рию яму під горбатого.
Відбити треба спрагу до халяви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638589
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.01.2016
автор: kanan