Блукаю пустими провулками старого міста,
Вже ранок дарує сліпучу, як сонце, усмішку,
І гра віртуозна звучить із вікна піаніста,
А потім вплітаються звуки усі впереміжку…
Так тепло й приємно в обіймах ще сонного ранку
Нарешті відчути себе незалежно і вільно,
Дивитись, як кава струмочком тече в філіжанку,
Віддатись в полон ароматів п’янких добровільно…
І хмари думок відлетять, наче птахи, у вирій,
Згадаю сьогодні лише про улюблені речі,
Той час, коли був ти закоханий, лагідний, щирий,
І нам було байдуже - ніч, а чи день, а чи вечір…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО