Стоїть верба біля ставу -
Низенько схилилась,
Опустила своє гілля,
Немов зажурилась.
Вода її чистесенько
Листочки вмиває,
Сама ж собі тихесенько
Удаль поспішає:
Долиною, край ріллі
У широкім полі,
І несе своїй землі
Вологи доволі.
Щоб зволожена земелька
Урожай давала,
Щоб ми з хлібом і до хліба
Весну зустрічали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638539
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2016
автор: Ольга Калина