Мене назвали Ганною… Напевне,
Щоб сіяти уміла благодать
І милість дарувати людям в -енне,
Й душі краплинку кожному віддать.
Я в січні народилась… Під морози…
Термометр, календар – все двадцять п’ять…
Тоді синички падали в порозі,
Не йшли у двір і дітки погулять…
Якраз на сході небо рожевіло,
Розчервоніле сонце піднялось.
Над хатами стовпи увись диміли,
А в хаті – пуп в’язали… Так велось…
Тоді ж Господь спустив мені і долю:
«Із сонцем народилась – путь важкий,
Яскравий, як світило, і відомий…
Так є, було і буде ще віки.
Як сонечко, ти й працювати маєш:
Вставати в рань щодня, без вихідних,
Служитимеш усім, поки сконаєш,
Хоча й нема твоєї в тім вини.»
Ну, що тут скажеш: доль не вибирають…
Себе лаштую: тільки би не гірш…
Думки плекаю: може це до раю
Веде мій шлях? І йду по нім скоріш…
Зоря моя з сузір’я Водолія
З Висоцьким* буде Правду величать,
І дарувати мрії і надії,
І Україну словом захищать.
15.01.2016.
*Володимир Висоцький теж народився в січні 25-ого.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638466
Рубрика: Лирика
дата надходження 25.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)