Навіщо постріли, гармати,
Чому не можна просто жить?
Невже потрібно нам вбивати,
Щоб правді й вірності служить?
Страждання й біль - не наші друзі,
Все полилося через край!
І ворог мій на іншій смузі,
Піде навічно в синю даль.
Ми люди, отже ми єдині.
Ми всі брати і сестри ми,
Що скажеш ти своїй дитині,
Коли не буде вже війни?
Ти не забудеш те жахіття,
Коли земля була в вогні,
Пройде ще не одне століття,
Та не пробачиш ти собі!
За братську кров себе засудиш
І чашу горесті до дна
Вже вип'ють ті, кого ти любиш,
Та не окупиш гріх сповна.
27.10.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638457
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.01.2016
автор: Юлія Нова