Знаєш,коли по справжньому болить,
То не врятують аніякі ліки.
Коли душа до попелу згорить
Їй недоступні будуть почуття великі.
Коли тебе вже зраджували раз,
Твою довіру мало хто відчує.
Якщо кохання приховало сотню фраз,
Твій голос ще не скоро хтось почує.
Знаєш,коли кохання нам приносить біль
Ми все одно його не в силах зупинити.
Мов на відкриту рану сиплемо ту сіль,
Не в змозі знову розпочати якось жити.
Коли все поряд -це не річ... а згадка про людину
Про ту,що в серці ще живе й донині.
І ти кричиш собі: "я все ж таки про неї всі думки покину",
Та її образ ти знаходиш в будь-якій світлині.
Знаєш,коли насправді маєш що сказати,
То ти не в силах вимовить тих слів.
Запам'ятай,не варто кого-небудь повертати
Тому що хоч один із вас уже давно дотлів.
Коли настане час кохання відпускати,
Збери всі сили ти в маленький свій кулак.
Згадай, як важко без взаємності кохати,
і сердце ти, від протягів, закрий відтак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2016
автор: AlienVetrova