Так гарно - гарно!
Двоє їх!
Кружляли в небі, ген над хмари.
Були ті двоє один одному до пари.
Літали - вились поміж хмар,
ті їх минали.
Так добре й любо їм було у парі.
Та раптом вистріл їх злякав -
і розлетілись.
А гарно ж гарно в небі так
обоє вились!
Так захотілося комусь.
І сталось.
Пір' їна біла на траві зосталась.
Бо так хотілося комусь?
Що за бажання?!
О! Який же важкий то є гріх -
нищить кохання!
Не знаю, чи зустрілись знов
ті, що літали.
А й справді, один одному
були вони до пари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638172
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.01.2016
автор: Надія Башинська