Зимонька-красуня працювала,
на ослінчик відпочити присідала,
розсипала сніги над полями,
щоб восени урожай був із нами.
Озера скувала льодяними мостами
і укрила глибокими снігами,
покривала снігом дороги,
щоб ховати сум і тривоги.
Мережива чарівні наплітала,
дерева серпанками прикрашала,
заблищало крижане намисто
в бурульках і краплинах чистих.
Тепер зимонька присіла,
а чи все зробити зуміла?
Минулого урожаю з нею колоски,
щоб у році наступному зросли.
Калиноньці із нею ще рости,
лісами і полями додати краси,
а тепер, зимонько, відпочивай
і спокій над полями розсівай.
Фотографія із інтернету.
20.01.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638110
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.01.2016
автор: Светлана Борщ