Бровари, Бровари, чомусь місто так звуть,
Десь-то, в ньому ще є пивоварні, мабу́ть.
Бровари, Бровари – тихі сквери й двори,
гарних вулиць розмай за любої пори.
Не віриш? – Прогуляємось по Київській,
її пройти – не вистачить і дня.
А може краще – в гості, на Розвилочці,
де був мій дім, жила моя рідня.
Пам'ятається все, де родився і жив,
де кохання своє саме перше зустрів.
Бровари, Бровари – місто добрих людей,
де привітно завжди зустрічають гостей.
А хочеш, завітаєм в Чилентано ми,
а може забажаєш – в Термінал,
і там, і тут буде́мо сито-п’яними,
хіба, що спорожніє капітал.
Бровари, Бровари – серцю милі місця,
через вирій років теплом гріють серця.
Рідне місто – повік, славний край трударів,
не забуде, хто раз побував, Броварів!
Вас замилують вулиць протилежності,
бо кожна з них не пошкодує чар.
А я люблю Бульвар свій – Незалежності,
бо там моя сім’я і мій причал!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638100
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2016
автор: tatapoli