Як запродав гетман
У ярмо християн,
Нас послав поганяти,
По своїй по землі
Свою кров розлили.
І зарізали брата.
Т. Г. Шевченко.
Яким страшним був стогін братовбивці,
Якщо і через даль, і через час,
Крізь непробивні стіни каземату
Його почув ув’язнений Тарас.
Ні тупіт вартового за дверима,
Ні власні думи, ще й які сумні,
Тих слів страшних йому не заглушили.
І пише він, мов у страшному сні,
Як опівночі, на старій могилі,
Ридає неприкаяний козак;
Бо не за Віру вмер, не за Вкраїну,
За гетьманів загинув, неборак.
Ніщо його не зможе врятувати
Від вічної пекельної пітьми.
Кобзар це чув крізь стіни каземату,
Він записав, та чи почуймо ми?
Вже начебто закопані байраки,
Розрили археологи курган.
Та гетьмани за булаву знов б’ються,
І продають у ярма християн.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637790
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 22.01.2016
автор: Евгений Познанский