пусти коня у вільне поле
нехай живе собі й гарцює
виграє мелодію копит
дерева - глядачі без листя голі
і вітер гопака затанцює
прикличе зиму ворожбит
одна фатальна помилка -
і ти без надії і страху
зіткнешся із ляльками вуду
які переріжуть ту жилку
що з'єднувала з світом мураху
нав'яжуть прижиту застуду
керманичі світу не ліплять
спираючись тільки на силу
лиш коні гарцюють і творять
дерева ще хворі і хриплі
і сплять на морозі до схилу
якого б'є весна синім морем
замовчані крики метелиць
принижені теплом грудня
відновили постачання зими
яка принесла свою велич
лише після нового полудня
або півночі нової тьми
сплять схилившись тополі
злим холодом й красою частує
зима дахи літосферних плит
пусти коня у вільне поле
нехай живе собі й гарцює
виграє мелодію копит
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637747
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.01.2016
автор: Roman Mironchuk