Зима, зима...Подружко, заспівай!..
Так як раніше ти завжди співала...
Від твого співу ми відчуєм рай,
Тоді й душа боліти перестане...
Он хмари затягли вже небосхил,
Мороз тріщить і сумно щось кигиче...
Твої пісні - мелодії вітрил,
А голос твій в незвідане нас кличе...
Твій спів іде із глибини таїн,
І кожна пісня: зболена й весела-
Підніме нас до немеркнучих вершин,
І ми ще зможемо розправить крила...
Сніги ідуть...Подружко, заспівай,
Тоді і туга буде наче пісня,
Ми будем пити несолодкий чай,
Минуле згадувати будем звісно...
І не журись, що зболена душа,
І сріблом збілені давно вже коси,
В твоїх піснях і радість, і краса,
І теплі ночі, й світанкові роси...
Он дрова в пічці радужно горять,
І хоч злий вітер знов у вікна віє,
Та ти ж умієш так пісні співать,
Що спів нас більше, аніж піч зігріє...
Зима, зима...Подружко, заспівай,
А я тобі, як зможу, підспіваю...
Іде війна...Коли ж їй прийде край?..
Та спів долати смуток помагає...
Отож, подруженько, співай, співай,
Твої ж пісні в селі усі любили,
Нехай вони для всіх й тепер звучать,
І додають усім наснаги й сили!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637706
Рубрика: Посвящение
дата надходження 22.01.2016
автор: геометрія