Твоє мовчання вкриває тугою,
І ніби мій... та усе ж далеко,
Ми надто різні,хоч були рідними,
Я надто вперта,щоб все це стерпіти.
Мене ламає як чайне печиво,
Не вмію жити по твоїм правилам,
Твоя любов вже давно приречена,
А я давно розучилась плакати.
Тобі свободу і дим цигарковий,
Мені ж аби не брехали в вічі,
Мене навчили боротись правдою,
І досягати в усьому фінішу.
У тебе вірила як у постать кам'яну,
А ти всього лише з крейди зліплений,
Уже стираю тебе із пам'яті,
Як першокласник на дошці літери.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2016
автор: Aelit@