* * *

Село  сховалось  між  дубами,
Що  вартовими  служать  у  віків.
В  кульбабі  стежка  в’ється  між  дворами,
І  тепла  хвиля  золота  полів
Під  самі  розлилася  огороди.
Ось  дощ  пішов,  наївний  і  сліпий,
Їжак  з  сім’єю  заховався  під  колоди,
Повітря  чисте  –  хоч  бери  і  пий.
Дуби  стоять  спокійні,  як  ніколи.
І  не  шумлять,  вітрів  якраз  нема.
Копиці  сіна,  мов  пахущі  гори,
Як  шапки  велетнів  видніються  здаля.
Мале  село,  що  притулилось  між  дубами,
Його  і  небо,  й  Бог  оберіга.
Є    речі,  що  існують  між  словами,
Як  та  стежина,  що  побігла  до  села.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2016
автор: Тетяна Акименко