На годиннику вже 1 ночі. Без двадцяти друга, якщо точніше. Зає*ісь! Ай красава! В дитинстві мене заставляли рано лягати спати. А я не хотів. Малий ідіот. Тепер я б з задоволенням вирубався в 10…
Ага, х*й там, тримай кишеню ширше. В цей час в мене навіть очі не хочуть закриватись. Не можу з цим нічого вдіяти. Я вже не знаю, скільки ночей я провів от так. сподіваюсь тебе теж мучить безсоння. Чого я маю страждати від нього в самотності? Хулі, мучся зі мною. І просто лягти в ліжко не варіант. Ти лягаєш, закриваєш очі і…
І привіт тобі від твоїх спогадів. Типу: «Агов, бл*ть, ти часом не зібрався спати? Бо ми тут дружньою компанією вирішили нагадати тобі, який ти мудак. А почнемо ми з…» І так до ранку.
Знаю, це тупа ху*ня, але ця тупа ху*ня в твоїй голові. А знаєш, скільки нас таких? Значить які з цього висновки?
Ні-ні, ніяких натяків. Веселих снів недоумки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2016
автор: Тост