СПОГАДИ ПРО ХОРОШУ ЛЮДИНУ.

                                                                     
             Я  згадую  весь  той    час,  знайомства  з      Вірою  Іванівною,  і  на  душі  стає  моторошно,  думаючи,  що  її  більше  немає  на  землі,що  вже  не  побачу  її  милий  образ,і  не  почую  її  ніжний  мелодійний  голос.
             З  перших  днів,  відколи  я  працював  з  цією  унікальною  людиною,    і  до  останнього  я  завжди  чув  в  мою  адресу  тільки  слово  Мішенька.  Я  народився  в  Молдавії  і  згадую,  з  якою  любов’ю  Віра  Іванівна,  жартуючи,  завжди  зустрічала  мене  фразою:  “  Ти,  молдаванська    морда.”Здавалось  би,  що  таке  грубе  слово  повинно  викликати  з  моєї  сторони  образу,  але  воно  було  сказано  з  таким  теплом,  що  визивало  в  мене  гордість  за  свою  націю.
             Я,  скільки  живу  на  світі,    ніколи  не  бачив  такої  чуйної  ,  доброї,  відвертої  та  життєрадісної  людини    як  Віра  Іванівна.
             Мені,  напевно,  пощастило  в  житті,  що  я  працював  з  такою  людиною.  Не  можу    забути  її  неймовірну  працездатність.
             Як  сьогодні  бачу,  як  вона  стає  на  підвіконник  в  спортивному  залі  середньої  школи  №  17  і  проводить  підготовчу  частину  уроку  з  трьома  класами,  а  діти  дивляться  на  неї,  як  на  ангела  і  виконують  вправи  з  таким  захопленням,  що  в  залі  чути  тільки  її  мелодійний  голос.  Не  кожен  вчитель  може  так  зачарувати  дітей.  
             Хочу  сказати,  що  вона  була  вчителем  від  Бога.
             Віра  Іванівна    була    неперевершеною  господинею  і  у  себе  на  кухні.
             Я  знаю  це  тому,  що  часто  бував  в  їхній  сім’ї.    Збираючись  на  різні  свята  завжди  мені  подобалось  теплота  відносин  у  їхній  сім’ї.  Приходячи  на  запрошення    Віра  Іванівна  з  великим  теплом  зустрічала  мене  і  не  знала  куди    посадити  і  чим  пригощати.
               А  ще  Віра  Іванівна  була  дуже  любляча    мама.  Як  вона  любила  свого  молодшого  сина  Сергія.  Це  треба  бачити,  словами  це  не  передати.  Вона  віддавала  свою  душу  своїм  синам.
             Сумно  і  щкода,  що  така  людина  і  в  такому  віці  пішла  із  життя,але  для  мене  вона  завжди  залишиться  зразком    вчителя,    матері,    вихователя.  Такі  люди  не  вмирають,  вони  завжди  десь  поруч,    допомагають  і  морально  і  практично.
               Вічна  пам'ять  Тобі,  спочивай  з  миром,  хай  земля  буде  пухом.
З  великою  повагою    Михайло  Візітіу,викладач  Івано-Франківського  
                                                           коледжу  фізичного  виховання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637257
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.01.2016
автор: DVI